Вже хмари тяжкі, осінні.
На землю лягають тумани.
І віють вітри свавільні,
І ниють загоєні рани.
Раптово трава пожовтіла,
І листя вкриває дороги,
І якось душа змарніла
Від смутку і від тривоги.
А ми в суєті невпинні,
Дари забуваємо легко,
Втрачаємо цінні хвилини,—
А вічність так недалеко.
Можливо, годили мамоні
І правдою не цінували.
І сходи у серці Господні
Турбот бур’яни заглушали.
Весна відійшла і — літо,
Вже осінь вдягнула шати.
Минуло все непомітно,
Та тільки нема що збирати.
Коли в нас думки високі
Про світлі небесні далі,
Міліють турботи глибокі
І висихають печалі.
І сіємо вже у надії,
Що втрат не буде в нас жодних.
Засяємо ми в сузір’ї
Спасенних дітей Господніх.
Ми сіймо Господнє насіння —
Оціниться праця ревна.
Христос — це життя і спасіння,
Христос — це вічність блаженна.
Комментарий автора: Переклад з російської пісні не відомого мені автора.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Сменяет суматошный день... - Cветлана Касянчик Это стихотворение написано много лет назад. Только, только начиналась перестройка. Горбачёвское время. Пост-чернобольское время. Время первых национальных конфликтов. Время рассыпающихся идеалов, надежд. Время - первых евангелизаций. Мои близкие друзья из церви города Нововолынска организовали миссионерскую группу, назвавши себя "Владельцы Счастья". Позже, эта группа стала частью миссии "Голос Надежды", с центром в Луцке, на Волыне. Вот тогда, я и написала это стихотворение для одной из первых миссионерок нашего времени, Любы Ткачук (Мельник). Она использовала его в своей работе в Карелии, в Перми. Но, уже много лет это стихотворение просто лежит себе в моей старой записной книжке. Последнее время мне почему-то оно пришло на память. Захотелось поделиться им с моими читателями. Может быть кто-то вспомнит свою молодость. И снова приуставшая душа загорится огнём миссионерства и служения ближним.
